Ось ключові причини, чому цей перехід не виправдав очікувань і виявився менш ефективним у контексті сухопутної війни:
Відсутність досвіду та знань: Залучення цивільних організацій до будівництва фортифікаційних споруд показало, що вони часто не мають необхідного досвіду та специфічних знань, які мають військові інженери.
Корупція: Відсутність належного нагляду і контролю над витратами фінансових ресурсів призвела до масового розкрадання коштів, що негативно позначилося на якості будівництва і забезпечення армії.
Правовий хаос: Ліквідація радянської системи військової прокуратури та військових трибуналів створила правовий вакуум, який призвів до зловживань з боку ТЦК (територіальних центрів комплектування) і правового свавілля.
Загалом, перехід на стандарти НАТО вимагав значних змін не лише у військовій техніці та амуніції, але й у підходах до інженерних, правових та організаційних аспектів оборони.